Моніторинг якості освіти

Опис розділу: Стаття 48 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII Порядок проведення моніторингу якості освіти (наказ МОН від 16.01.2020 № 54) Наказ МОН № 54 від 16.01.2020 про затвердження Порядку проведення моніторингу якості освіти. Документ визначає механізм підготовки та проведення моніторингу якості освіти та освітньої діяльності у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти незалежно від їх підпорядкування, типу й форми власності. Метою проведення моніторингу є виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, у закладах освіти, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, оцінювання причин відхилень від цілей. Якість освіти є тим показником, за яким визначається ефективність функціонування системи освіти будь-якої держави на будь-якому етапі її розвитку. Якість освіти – це сукупність властивостей системи освітньої галузі, що відповідає сучасним вимогам педагогічної теорії та практики й спроможна задовольнити освітні потреби особистості, суспільства, держави. Підвищення якості освіти потребує її постійного дослідження, налагодження системи моніторингу освіти, головною метою якого є збирання, обробка, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, оцінювання й аналіз її показників на всіх рівнях функціонування, поширення та доступ до цієї інформації громадськості, різних користувачів освітніх послуг, посилення управлінських дій щодо якісних показників в освіті, прогнозування її розвитку. У широкому значенні, моніторинг якості освіти – с збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про стан освіти, інтерпретація зібраних фактів та прогнозування на їх основі динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі. Моніторингові дослідження є надійним інструментом аналізу різноманітних аспектів освітнього процесу. Вони дозволяють отримати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану розвитку навчального закладу, якості знань учнів тощо. Завдання моніторингу в освіті: визначати якість навчальних досягнень учнів, рівень їх соціалізації; вивчати зв'язок між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо; оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів; оцінювати величину впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів; досліджувати педагогічну практику та успіхи учнів в залежності від соціального статусу та аналізувати політику держав у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості; виявляти фактори, які чинять вплив на хід і результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх впливу (або, навіть, і нейтралізації); порівнювати результати функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку. Моніторинг як кваліметричний інструмент передбачає: визначення системи критеріїв, показників та індикаторів якості освіти; обрання методів оцінювання, які адекватні інструментарію та процедурам вимірювання; проведення моніторингових досліджень з метою управління якістю освіти. Об'єктами моніторингу якості освіти можуть бути: а) система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна); б) процеси (управлінський на різних рівнях державного управління освітою; навально-виховний процес, педагогічний процес у цілому та окремі його складові: процес морального та трудового виховання, процес підготовки дітей до школи; в) зміст освіти; г) рівень і якість сформованості навчальних досягнень, процес і результати сформованості життєвих принципів та здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо; д) діяльність (трудова, навчальна, управлінська); е) явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші). Таким чином, можна говорити, про безліч видів моніторингу в системі освіти. Серед найпоширеніших підходів, які застосовують в побудові об'єктивної моделі моніторингу, тобто визначення категорій об'єктів, відкритих для моніторингових процедур, передусім можна назвати такі: результативний підхід, що передбачає моніторинг лише категорій, що об'єднують об'єкти, які належать до результатів освітнього процесу; системний підхід, який розширює об'єкти, що підпадають під моніторингові процедури в освіті, об'єднуючи три категорії: категорію, що об'єднує ресурсні аспекти, тобто ресурси (фінансові, людські тощо), що їх вкладають в освіту; категорію, яка об'єднує аспекти, що стосуються освітнього процесу; категорію, до якої входять об'єкти, що належать до результатів освітнього процесу. Суб'єкти моніторингу: а) органи державного контролю за діяльністю навчальних закладів; б) моніторингова служба відповідного рівня; в) адміністрація навчального закладу, рада закладу, піклувальна рада; г) органи громадського та місцевого самоврядування. Основні принципи, на яких ґрунтується моніторинг в освіті: узгодженість нормативно-правового, організаційного та методичного забезпечення складових моніторингу; об'єктивність одержання та обробки інформації, що передбачає максимальне виключення суб'єктивних оцінок, врахування всіх результатів, створення для всіх учасників дослідження рівних умов у процесі перевірки якості підготовки; комплексність дослідження різноманітних аспектів навчально-виховного процесу, обробки та аналізу одержаних результатів ; безперервність і тривалість спостережень за станом освіти; своєчасність отримання, обробки та використання об'єктивної інформації про якість освіти ; перспективність запланованих моніторингових досліджень, спрямованість їх на розв'язання актуальних завдань розвитку освіти ; гуманістична спрямованості моніторингу – створення обстановки доброзичливості, довіри, поваги до особистості, максимально сприятливих умов, позитивного мікроклімату, неможливості використання результатів досліджень для застосування будь-яких репресивних дій ; відкритість і оперативність доведення результатів досліджень до відповідних органів управління, громадськості, зацікавлених міжнародних установ Види моніторингу на рівні навчального закладу За масштабами цілей освіти: оперативний, тактичний, стратегічний. За етапами навчання: вхідний або вибірковий, проміжний або навчальний, вихідний або підсумковий. За охопленням об'єкта спостереження: локальний, вибірковий, суцільний. За організаційними формами: індивідуальний, груповий, фронтальний. За рівнями управління навчально-виховним процесом: керівний, адміністративний, педагогічний, учнівський. За формами суб'єкт-об'єктних відносин: соціальний (зовнішній), взаємоконтроль, самоаналіз. За часовою залежністю: ретроспективний, попереджувальний, поточний. За частотою процедур: разовий, періодичний, систематичний. За інструментарієм, що використовується: стандартизований, не стандартизований, матричний. Етапи проведення моніторингового дослідження: I етап: Цілепокладання та планування дослідження 1. Визначення мети та завдань дослідження. 2. Визначення об'єкта дослідження. 3. Розрахунок та формування вибірки. 4. Побудова графіку дослідження: визначення термінів і процедур дослідження; добір та підготовка (навчання) координаторів дослідження. 5. Визначення критеріїв та показників оцінювання. 6. Вибір методів дослідження. II етап: Розробка інструментарію Розробка тестів та їх апробація. Розробка анкет та їх апробація. Підготовка інструктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів,учасників дослідження. Вибір статистичних і математичних методів обробки та обрахунку одержаних результатів дослідження. III етап: Проведення дослідження Пілотне дослідження (підготовка учасників, проведення інструктажу). Основне дослідження. IV етап: Збирання та обробка результатів. V етап: Аналіз та інтерпретація результатів дослідження. Узагальнення статистичної інформації. Виявлення факторів впливу. Підготовка рекомендації щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів, формування освітньої політики тощо.